Прозорий шлях державних закупівель

Про державні закупівлі прямо чи опосередковано чули всі. Це поняття об'єднує всі торги, що здійснюються за державний рахунок.


Державні закупівлі пройшли довгий еволюційний шлях. Спочатку їх система була досить хаотичною і розрізненою: схема не була відпрацьованою, пошук постачальників проходив за невідомо якими критеріями, результати неможливо було відстежити. В певний момент було вирішено повністю реформувати процес здійснення закупівель. По-перше, це було питання зручності і стандартизації, по-друге – проблема недовіри з боку громадськості і повна невідповідність практикам зарубіжних країн вимагали негайного розгляду.

Треба зробити невеличку ремарку і пояснити певний лінгвістичний нюанс, який часто не беруть до уваги. Проблема в самому понятті «державні закупівлі». Дуже часто його ототожнюють з іншим схожим словосполученням «публічні закупівлі», проте між ними є вельми помітна смислова грань, яка стала ще більш відчутною після затвердження закону України «Про державні закупівлі».

Коли мова йде про державні закупівлі, насамперед мається на увазі першочергова роль держави на всіх етапах здійснення закупівель та певна доля обмеженості аспекту обізнаності з боку тих, хто не має відношення до цих дій. До прийняття вищезгаданого закону ця процедура носила набагато більш індивідуалістичний та закритий характер, адже здійснювалась лише в інтересах держави і повністю контролювалася державою. Це був саме той сплячий стан, з якого державу потрібно було вивести.

Інтерпретація публічних закупівель дозволила модернізувати основні аспекти поняття-попередника. Оновлений формат закупівель передбачав відкритість і прозорість на всіх етапах – будь-який громадянин міг спостерігати за ходом тендера. Більш того, було змінено формулювання відповіді про джерело ресурсів для здійснення закупівель. Якщо раніше мова йшла виключно про державу і про нібито її фінанси, то тепер на перший план вийшло поняття коштів платників податків.

Похідною від цього стало визначення цільового призначення закупівлі. Спочатку кінцевим пунктом, який отримує вигоду від закупівлі, була держава, точніше той її орган, який що-небудь купував. Державні закупівлі значно розширили це вузьке сприйняття – товари та послуги купуються в першу чергу для громадян держави, для того, щоб державне підприємство могло якісно обслуговувати людей.

Таким чином, роль держави вимальовувалася в набагато більш сучасному, правильному і антропоцентричному світлі. Система ProZorro була введена саме для того, щоб прибрати всі рамки, якими держава відгородила себе від суспільства. Розвинуте суспільство не може допустити думку, що тендери прозоро на електронних торгових майданчиках відбуваються виключно на користь держави. Все це робиться на користь людей, і кожен з них має повне право знати, на що йдуть його податки і чи дійсно вони приносять користь йому і суспільству в цілому.